|
|
Візитка ліцею Юридична адреса навчального закладу: 52500, м. Синельникове, Дніпропетровської області, вул. Музейна, 29а, тел. (05663) 3-70-41 e-mail: [email protected] код ЄДРПОУ 20260134 Історія створення: 1894 – заснована церковно-приходська школа; 1939–школа №38 Сталінської Придніпровської залізниці; 1957 – середня школа №5; 1996 – добудоване нове приміщення школи.
.jpg)
Так все починалось… 1894 рік. На перехресті теперішніх вулиць Веселої та Карла Лібкнехта відкрилася двокласна школа, що згодом перетворилася у церковнопарафіяльну. Так називалися в дореволюційній Малоросії всі початкові школи, оскільки перебували у прямому віданні церкви. Що ж собою уявляла перша школа,ії учні та вчителі? З 1894 р. по 1918тут за плату навчалися від 40 до 80 дітей із заможних сімей. Як правило, до школи приймалися обдаровані діти, котрі мали хист до засвоєння наук. Оскільки церква, при якій функціонував навчальний заклад, належала до московського патріархату, предмети (читання, письмо, каліграфія, арифметика,малювання,співи, Закон Божий, шагістика) викладав російською мовою один вчитель, який закінчив гімназію. Слід відзначити, що вчитель церковно-приходської школи,був людиною авторитетною серед усіх співгромадян. І хоч батьківському комітету тоді не існувало,зв'язок школи із сім´єю був найтіснішим: про успіхи чи поведінку дітей батьки дізнавалися під час вечірньої церковної служби або недільної ранкової. Після революції і громадянської війни, на початку 20-х років ХХ століття школа набула статусу неповної середньої і отримала назву неповної середньої школи №38 ст. Синельникове –ІІ Катеринінської залізниці, а в 1926-му було перейменовано на Сталінську. У 1939 р. на північній околиці станції серед чистого поля було побудовано нове приміщення НСШ № 38, котре дуже постраждало під час Другої Світової Війни. Силами вчителі,старшокласників і батьків під керівництвом тодішнього директора М.Я. Жукова, біолога за фахом,споруду повністю відремонтували. На шкільній території насадили фруктовий сад,прикрасили її клумбами. Загін юних мічурінців нашої школи демонстрував свої результати навіть на виставці досягнень народного господарства у Москві. Завідуючим навчальною частиною був Саввон Володимир Наумович. Але недовго довелося навчатися в цій школі.22 червня 1941 року розпочалася Друга Світова війна. Війна наближалася до Дніпропетровська, у вересні місяці німецькі літаки бомбили ст.. Синельникове ІІ. Заняття в школі припинилися. Будівлю школи звільнили під військово – польовий шпиталь. 2 вересня 1941 року, коли фашистські війська підійшли до ст.. Синельникове і захопили села Богуславку, Раївку, Сухеньку на захист міста стали воїни прикордонники 95-го прикордонного загону. У приміщенні школи розмістився штаб загону. Воїни показали взірці мужності і героїзму, на смерть стояли,захищаючи ст. Синельникове. Коли розпочалася війна,багато піонерів,комсомольців, учнів нашої школи пішли на фронт. Більшість з них загинули. Так, загинули два брати Лавські, Васильківський Петро, Георгіївський Віктор, два брати Петрови, Русняк і багато інших. Багатьох учнів школи фашисти відправили в рабство до Німеччини. Це були сестри Черкаські, Тянін, Майденко, Кузьменко та інші. У боях на Курській дузі загинув смертю хоробрих директор школи Яценко Костянтин Климентійович. Ті,що залишилися в окупації, вели жорстоку боротьбу з окупантами. У цій боротьбі брали участь і вихованці школи: Георгіївський В., Шилятук Н., Букреєв В., Леонов І.,Тарабурін С., Немченко Т., і вчителька цієї школи Квітко М.М. Жорстоко розправились нацисти з ними, коли розкрили підпільну організацію. Майже всі були розстріляні. Квітко М.М. була заслана в концтабір Бухенвальда. У 1943 році в м. Синельниковому йшли жорстокі бої, які проходили біля будівлі школи. На полі бою залишилось багато вбитих і тяжко поранених бійців. Жителі міста захоронили загиблих у братській могилі,якою став кинутий колодязь. На цьому ж місці були поховані воїни- прикордонники,які загинули в 1941 році. У 1957 році залишки убитих прикордонників були перенесені від школи у загальну братську могилу,що розташована в кінці вулиці Тельмана. Біля цієї могили був поставлений пам’ятник, на якому надпис: «Вічна пам'ять героям, загиблим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини», у якій є і до сьогодні найсвященнішим місцем для вихованців школи. 21 вересня 1943 року станція Синельникове була звільнена від нацистів. Нова будівля школи була частково зруйнована під час обстрілів. Заняття було розпочато в приватних будинках. У 1944 році директором школи було призначено Саввона Володимира Наумовича. Під його керівництвом розпочали відбудову зруйнованого приміщення. Багато учнів брали активну участь у відбудові навчального закладу. Настало мирне життя знову розпочалися зняття у школі. Піонерська дружина імені Калініна Піонерська дружина імені М.І.Калініна працювала під девізом: «Имя ленина в серце каждом, Верность Ленину делом докажем» У 1920 році у школі організований комсомольський осередок, керівником якого став П.Грищенко. При комсомольській організації станції Синельникове ІІ, яка виникла ще на початку революції,почали організовуватися піонерські загони,члени яких мали першу назву –спартаківці. Загони переростали в дружину, активну участь у створенні якої брали Володимир Йосип Вовченки. Першою піонервожатою була Антоніна Кузьмівна Рубін,яка з переходом загону в дружину в 1937 році стала старшою піонервожатою школи і пропрацювала в ній до 1939 року. Пізніше вона підтримувала зв'язок з нашою дружиною і надсилала вітальні телеграми. Піонери, звичайно, були найактивнішими учасниками відбудови школи. З початком занять відродилася робота дружини. І продовжує цю роботу старша піонервожата Майя Степанівна Шаповал, а пізніше – Михайло Олександрович Стрижак. З 1957 року роботу піонерської дружини очолює старша піонервожата Тамара Олександрівна Мор( Заговора). 60-ті роки відзначені наполегливою працею піонерів у навчанні, розповсюдженням художньої літератури, збором металобрухту та іншими корисними справами. Особливо цікавим став парад піонерів у 1960 році. З 1962 року по 1991 рік піонерська дружина ім.. М.І.Калініна була правофланговою. Це звання своєю самовідданою працею протягом багатьох років гордо підтримували Мор Тамара Олександрівна, ЩербакОлена Леонідівна, Кориленко Тамара Олександрівна, Лутенко Людмила Іванівна, Фоменко Галина Іванівна, Кулаковська Віра Василівна, Ушнурцева Тетяна Миххайлівна, Рубінштейн Валентина Миколаївна. Ці роки пам’ятаються цікавими заходами, тематичними виставками, радіо лінійками, піонерськими операціями, святами, конкурсами юнармійців, пошуковою роботою…. Гортаючи сторінки щоденників справ комсомольської організації, яка починала працювати під девізом: «Ми помним Ленинский завет – без знаній комунізма нет» спілкуючись із комсоргами та членами комсомольської організації, дізналися, що історія шкільного комсомолу розпочалася лише в 50-ті роки минулого століття, адже до того часу школа була семирічною. Ім´я її випускника Віктора Георгієвського, члена підпільної комсомольської організації, яка діяла в дні Другої Світової війни на території нашого міста, було присвоєно організації 22 квітня 1970 року. Протягом двох десятків років наша комсомольська організація була кращою у місті, а в 1985 році ій було вручено республіканський вимпел «Краща комсомольська організація». Комсомольськими ватажками протягом цього періоду були Левенець Надія, Аляб´єв Юрій, Гусак Ірина, Лисан Світлана, Удовенко Віталій, Мунтян Микола, Стародубцев Олександр, Безребрий Олег. Життя школи було захоплюючим. Традиційними були і урочисті лінійки, зльоти, зустрічі з ветеранами, виставки букетів, вечори, конкурси художньої самодіяльності, різноманітні екскурсії. Комсомольці вели листування з друзями із закордонних країн, вели пошукову роботу, готували заходи для піонерів, з ентузіазмом працювали у підшефному колгоспі «Комунар» та на підприємствах міста. Не можна не згадати, що комсорг школи Світлана Лисан була делегатом ХХІY з´їзду ЛКСМ України. Хоч сторінки історії змінили наше сьогодення, та в пам´яті людей старшого покоління невгомонна комсомольська юність залишиться назавжди. Учнівсько–молодіжна організація «Січ» У 1994 році, який співпадає з періодом активного державотворення в країні, розпочалася робота по визначенню напрямів, нових форм і змісту виховної роботи. Директором СЗШ №5 було видано відповідні накази по реформуванню основних напрямків діяльності школи, в тому числі і наказ від 24.03.1995 року №30 «Про суспільно-віковий рівень виховання учнівських контингентів школи» який заклав основи нової перспективи шкільного виховання. Було вивчено та проаналізовано досягнення відомого дитячого, молодіжного руху. Створена робоча група в складі директора школи - Зимогляда М.М., заступника директора з виховної роботи - Неділі С.В., педагога – організатора - Матченко В.П., яка дійшла висновку про необхідність створення самобутньої форми дитячого об´єднання, яке було б виразником та продовжувачем надбань нащадків у просуванні нинішніх та прийдешніх поколінь краю. Тривала копітка робота привела до думки дати назву дитячого об´єднання Учнівсько- Молодіжна організація «Січ»(Совість і честь). Організація створила свою символіку: герб,емблему, загально січовий прапор, загонові прапори. Символіка створювалась у жовто-блакитних тонах, було використано емблеми геральдичних знаків запорізького козацтва. День 17 жовтня 1996 року вважається днем заснування УМО «Січ» і святкується, як день її народження. На суспільному небозводі спалахнула нова зірочка – УМО «Січ». Спочатку почнемо з традицій. Кожного дня найкращі члени УМО «Січ», або четвірка кращих, мають честь піднімати прапор нашої держави над школою. В цей час у школі лунає державний Гімн України. Так починається робочий день для членів УМО «Січ». Життя в організації цікаве та насичене творчим заходами. Це і КВК, козацькі розваги, виставки тематичних букетів, українські вечорниці, конференції, диспути, новорічні бали і ранки, дня самоврядування, спортивні змагання, тимурівська робота. А в жовтні місяці кожного року в день народження УМО «Січ» проходять урочистості прийоми учнів до нашої організації. Діти «Січі» крокують стежкою милосердя, Приймають активну участь в акціях «Милосердя», «Традиції і обряди мого народу» Але на цьому робота дитячої організації не закінчується. Діти продовжують збирати матеріали для історико-краєзнавчого музею. «У народу й пісні є свята, є земля єдина, мова рідна є» Пісня – це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної і співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. У 1946 році в школі працює гурток художньої самодіяльності. Діти залюбки відвідують заняття танцювального гуртка, співають у шкільному хорі, розвивають свої таланти у сольному жанрі. Гарною традицією стає щорічний конкурс пісні та строю, де кожен клас був представником різного роду військ. Виступ шкільного хору у 1951 році у місцевому огляді художньої самодіяльності приносить перемогу,яку з честю та завзяттям школа несла багато років. З придбанням електричних музичних інструментів у школі учні старших класів організовують ансамбль під назвою «Озорники»,учні середніх класів відвідують гурток гітаристів. З 1971 по 1995р. вчителем музики у школі був Гальченко Віктор Пилипович. Під його керівництвом розвивається хорове мистецтво. У школі працює два хори – піонерський та комсомольський, вокальна група «Шкільні роки», різноманітні тріо та дуети. Хоровий дитячий колектив школи, починаючи з 1975 року був переможцем міських та обласних конкурсів – оглядів пісні «Заспіває школа – заспіває країна». Окремою сторінкою у справі естетичного виховання учнів було створення духового оркестру. Цей колектив був завжди почесним гостем на різноманітних святах, під звуки його маршу йшли колони демонстрантів. З 2000 року у школі створюється вокальна група «Гармонія», яка посіла почесне ІІ місце в обласному огляді – конкурсі дитячої творчості , присвяченому 55-й річниці Перемоги у Другій Світовій війни. Працює ц школі і дитячий шумовий оркестр, де учні початкових класів знайомляться та грають на дитячих музичних шумових інструментах. Це металофон, трикутник,дерев´яні ложки,тріщотки,пищали, дудочки. Підростає в школі надійна зміна юних музикантів, які вчаться грати на скрипці, бандурі, акордеоні,баяні. СПОРТ, СПОРТ, СПОРТ У кінці 40-х років та на початку 50-х у 38 школі працювали такі вчителі фізичної культури, як Молчанов Микола Леонтійович і Петров Валентин Павлович. З цими прізвищами пов’язано багато спортивних злетів учнів спочатку 38, а потім вже СШ № 5. Під їх керівництвом учні неоднарозово виборювали перші місця у спортивних змаганнях не тільки в районі та області, а також і на всесоюзних змаганнях. У 70-х роках вчителем фізичної культури працював Братіков Юрій Дмитрович,який зараз працює директором Синельниківської ДЮСШ. У школі були створені баскетбольні команди дівчат та юнаків. Баскетбольна команда дівчат 38 школи була неоднарозовим чемпіоном «Сталінської залізниці» у 1957-1958 роках, а також призером всесоюзних змагань. Це такі спортсменки, як Олександра Губа, Марія Горб, Людмила Олексієнко, Варвара Духовенко,Світлана Новак. Команда юнаків виборола перше місце у районі в такому складі: Георгій Данилевський, Віктор Присудін, Володимир Гринько, Жора Михайлюк, Анатолій Вовченко. У школі № 38 навчалося багато здібних спортсменів на тільки з ігрових видів спорту, а із легкої атлетики. Це Пашкевич Анатолій – чемпіон з бігу на 100 метрів, Жук Анатолій – чемпіон зі штовхання ядра, Гусаров Іван – неоднарозовий чемпіон району та області з бігу на середні дистанції, Гордієнко Юрій – кандидат в мастера спорту з метання молоту, пізніше – вчитель фізичної культури в СШ№ 3., Барлет Леонід – неоднарозовий чемпіон та призер районних та обласних змагань з бігу на 8000, 1500 м., Ярочевський Віктор – неоднарозовий чемпіон та призер району з легкої атлетики. У 60-ті роки дівчата СШ№ 5 були чемпіонками області з баскетболу. Зіркою баскетболу була Євгенівна Ніна зі своїми неперевершеними кидками. Також було багато обдарованих легкоатлетів: Шибка Микола,- кандидат в майстри спорту, Данилевський Володимир, Шибко Людмила, Натха Віталій. Футбольна збірна школи 1975 року була однією з найкращих команд за всю історію школи – чемпіон району. У 80-х та 90-х роки учні школи неоднарозово виборювали перші місця на міських змаганнях з футболу, баскетболу, легкої атлетики. Найкращими спортсменами школи були: Стародубцев Олександр, Лепша Сергій, Коваленко Володимир, Корнієнко Сергій, Тарасенко Роман, Мартинюк Олександр, Осипов Віктор, Плюта Володимир, Костенко Тетяна, Єрмашова Стелла, Кучер Іван – чемпіон України серед юнаків 1989 року народження з метання списа; Сологубенкова Світлана – чемпіон України серед дівчат1992 року народження з метання молоту у 2003 році; Шатунова Ліля – призер чемпіонату України серед дівчат 1988 року народження у метанні диску; Сологубенкова Людмила – призер чемпіонату України серед дівчат 1988 року народження з метання молоту у 2003 році. Найкращими футболістами середини 70-х років були: Мисник Олександр, Бут Юрій, Алексаненко Анатолій,який зараз працює старшим тренером у Синельниківській ДЮСШ. Осипов Віктор був чемпіоном міста з кросу в 1996 р., один з кращих футболістів міста. Шкільне життя вирує. Школа має багато традицій: Це проведення загальношкільних виховних заходів:
|
